Залужний про неспроможність держінституцій в Україні покращити стан комплектування Сил оборони без застосування непопулярних зах

2 лютого 2024 р.

  • 0
  • 7

Стаття Головнокомандувача ЗС України генерала Валерія Залужного: «Щодо сучасного дизайну військових операцій у російсько-українській війні: в боротьбі за ініціативу»

Майже вісімдесят років відділяють нас від останніх битв Другої світової війни, яка стала основою стратегічного бачення воєн кінця ХХ-го – початку ХХІ-го століття.

Незважаючи на шалений розвиток озброєння та військової техніки, а саме: авіації, ракет та космічних засобів, розвиток зв’язку та РЕБ, стратегія перемоги полягала у знищенні супротивника та захопленні або звільненні території. При цьому форми і способи, якими це досягалося, безпосередньо залежали від рівня розвитку озброєння та військової техніки, що використовувалась.

Звісно, знання основ стратегії, оперативного мистецтва, тактики мають супроводжувати кар’єрне зростання військових спеціалістів і слугувати для розв’язання двох головних задач.

Перша з них, імовірно, другорядна. Вона полягає в підготовці воєначальника безпосередньо до майбутньої війни із завданням передбачити ту обстановку війни, яка буде на початок воєнних дій. Саме таке надскладне завдання у разі вирішення дозволяє витримати удар та дати гідну відсіч ворогу, знекровити його ударні угруповання й тим самим виграти час для перехоплення ініціативи. Увесь цей процес пов’язаний з величезними ризиками і сумнівами, які обумовлені наявністю лише одного шансу дати гідний опір меншими силами за обмежених ресурсів.

Друга задача, на мій погляд, основна – вчасно з’ясувати вимоги, які висуває війна, що пов’язані з розвитком технічного прогресу, і, як наслідок, стрімким розвитком озброєння та військової техніки, політичною ситуацією як у світі, так і в самій державі, економічним станом тощо. А, отже, для кожної війни необхідно знаходити лише свою унікальну стратегію і логіку, яка дозволить вже в нових умовах віднайти шлях до Перемоги.

Говорячи про свою власну особливу стратегію, жодним чином не можемо відкидати повністю існуючі доктрини, які описують процес підготовки та ведення операцій. Ми лише повинні усвідомлювати, що вони будуть постійно змінюватися та наповнюватися новим змістом.

Принципи ж оперативного мистецтва залишаться незмінними.

Отже, з урахуванням вимог сьогодення, найголовніше наше завдання буде полягати в прийнятті нової точки зору на форми і способи застосування Сил оборони для досягнення Перемоги.

Основною причиною зміни стратегії, форм та способів застосування військ, безумовно, є розвиток озброєння та військової техніки, а особливо безпілотних систем, застосування яких стало масовим та дозволяє виконувати широкий спектр завдань, що постійно зростає. Відтак безпілотні системи, поряд із іншими новітніми видами озброєнь, є чи не єдиним інструментом виходу з воєнних дій позиційної форми, які є у часі не вигідними для України з цілої низки причин.

Разом з тим, у ситуації, яка склалася, є ще низка факторів, які безумовно впливають на рішення щодо пошуку нових форм застосування сил оборони. Ось деякі з них:

нестабільна політична ситуація навколо України, що призводить до скорочення військової підтримки;

висока ймовірність провокування росією ще низки конфліктів за прикладом Ізраїлю та Ємену і відволікання основних партнерів від підтримки України;

виснаженість у наших партнерів запасів ракет та боєприпасів до артилерії та ППО через високу інтенсивність бойових дій в Україні та неможливість їх швидкого виготовлення на фоні світового дефіциту пороху;

недостатня ефективність санкційної політики, у результаті чого відбувається розгортання потужностей оборонно-промислового комплексу  в росії та державах, які є її партнерами, що дозволяє принаймні успішно вести позиційну війну на виснаження;

суттєва перевага у мобілізаційному людському ресурсі у противника  та неспроможність державних інституцій в Україні покращити стан комплектування Сил оборони без застосування непопулярних заходів;

недосконалість нормативно-правової бази, що регулює оборонно-промисловий комплекс у нашій державі, та часткова монополізація цієї галузі призводять до труднощів у виробництві вітчизняних боєприпасів, як наслідок – поглиблення залежності України від постачання союзниками;

невизначеність подальшого характеру збройної боротьби такого масштабу та, як наслідок, складності для наших союзників у визначенні пріоритетів підтримки;

Досвід ведення бойових дій Збройними Силами України, особливо в 2022-2023 роках є унікальним, і досі залишається лише нашим надбанням, а тому, невпинно шукаючи шлях до Перемоги, зобов’язує нас постійно проводити ревізію наявних спроможностей, від яких залежить результат ведення бойових дій та шукати шляхи здобуття переваги над противником. При чому, оперуючи поняттям результат бойових дій, ми розуміємо умови, за яких противник відмовиться від подальшої агресії, і саме створення таких умов вбачається ефективним застосуванням можливостей, які є в арсеналі Збройних Сил України.

З огляду на сказане вище, а також відповідно до умов війни сьогодення, чи не основним варіантом здобуття переваги є опанування всім арсеналом порівняно дешевих, новітніх та вкрай ефективних засобів, які швидко розвиваються. Саме спроба скористатися здобутками прогресу у сфері розвитку новітніх технологій дозволить виграти науково-, технічно-, технологічно-тактичний бій та призведе не лише до безумовної Перемоги, а й до економії і збереження ресурсів як Україною, так і нашими партнерами.

Необхідність суттєво збільшити спроможності безпілотних систем та інших новітніх технологічних систем, позитивно впливати на перебіг бойових дій, спонукає як наслідок до пошуку нових форм і способів застосування, які, в свою чергу, безумовно вплинуть і на структуру як Збройних Сил, так й інших складових сил оборони України.

Підвищити вплив БПС та інших новітніх систем на ефективність бойових дій можливо завдяки:

постійному підвищенню ситуаційної обізнаності командирів та можливості її підтримання в умовах реального часу в зоні проведення операції і вдень, і вночі, за будь-яких погодних умов;

цілодобовому обслуговуванню вогню та ударів в режимі реального часу;

забезпеченню розвідувальною інформацією в інтересах ураження в режимі реального часу;

завдаванню точних та високоточних ударів по противнику та його об’єктах як на передньому краї, так і в глибині.

Отже, необхідно створення нового дизайну операцій на основі наявних технологічних спроможностей, який буде ґрунтуватися не лише на просторово-часових показниках воєнних (бойових) дій, а й переважно на створенні вирішальних умов та досягненні відповідних ефектів, які сприятимуть реалізації мети операції.

Виходячи з досвіду ведення бойових дій та прогнозу розвитку збройної боротьби, такими вирішальними умовами є:

досягнення абсолютної переваги в повітрі, особливо на висотах, які забезпечують ефективне ураження, розвідку, спостереження та логістику;

позбавлення противника можливостей вести наступальні або оборонні дії;

підвищення мобільності своїх військ та повне обмеження мобільності військ противника;

безпечний вихід на визначені рубежі, взяття під контроль важливих районів місцевості;

позбавлення противника можливостей відновлювати втрачене положення та нарощувати зусилля.

На перший погляд, це абсолютно консервативні і класичні умови, досягнення яких слугує вже давно діючим формам і способам. Але це лише на перший погляд, так як саме засоби їх досягнення вже змінилися, і старі засоби, на жаль, усе більше залишаються мрією для Збройних Сил України, змінюються насамперед і способи їх досягнення.

Відповідно до викладеної ідеї створення визначальних умов, процес їх досягнення, звісно, буде забезпечуватися вирішенням низки оперативних завдань, а під час вирішення кожного оперативного завдання будуть створюватися необхідні ефекти, завдяки залученим силам і засобам. І саме вони, за рахунок технологічної переваги, мають діяти не за шаблоном і у відповідності принаймні до діючої доктрини.

Створення необхідних ефектів, без сумніву, уже сьогодні корінним чином призводить до змін і у системі застосування. Так, для реалізації умов створення необхідних ефектів, уже сьогодні необхідно вважати як окремі:

операцію зі створення цифрового поля;

операцію з контролю за радіоелектронною обстановкою;

операцію комбінованих ударних безпілотних та кіберзасобів;

логістичну операцію.

Усі перераховані операції вже опановуються і розвиваються. Вони проводяться за єдиним замислом та планом, узгоджені і взаємоповʼязані, але відрізняються за змістом.

Стосовно ведення безпосередньо операцій з досягнення ефектів, імовірно за своїм змістом, вони по суті будуть оборонними та наступальними, але за способом виконання можуть бути:

       операція зі зниження економічного потенціалу противника;

       операція з повної ізоляції та виснаження;

       роботизована пошуково-ударна операція;

       роботизована операція з контролю кризового району;

       психологічна операція ударними засобами;

       оборонна технологічна безконтактна операція.

Цей список операцій буде невпинно зростати з розвитком самих засобів, і звісно, буде спонукати до змін в доктринальних документах і формуванні абсолютно нової філософії підготовки і ведення бойових дій. Поява нових самостійних операцій або їх поєднання приводить до необхідності створення нової організаційної структури. Усе це можливо буде при гнучкому і швидкому реагуванні державних інституцій на зміни.

Таким чином, відбуваються зміни у суті та змісті класичних оборонних, наступальних та стабілізаційних операцій, підхід до планування і ведення яких був зазвичай лінійним та шаблонним. У той же час, ці операції були об’єднаними по суті, у т. ч. й за поглядами партнерів. Поряд із цим, давно відома концепція мережецентричної війни в нових умовах, завдяки високотехнологічним засобам збройної боротьби, знаходить свою інтерпретацію не завдяки діям військ, а завдяки створенню ефектів і досягненню вирішальних умов за допомогою відповідних спроможностей.

Також хотів би відмітити, що окрім підвищення ефективності бойових дій, безпілотні та інші новітні технологічні системи здатні вирішити низку ключових проблем в організації і веденні бойових дій Сил оборони України:

підвищити ступінь безконтактності ведення бойових дій і, як наслідок, знизити рівень втрат через можливість дистанційного керування цими засобами;

знизити ступінь участі традиційних засобів ураження у виконанні бойових завдань;

забезпечити ведення бойових дій з обмеженим залученням важкої бойової техніки;

незважаючи на відсутність корабельного складу, завдавати ураження як надводним, так і підводним силам противника та його береговій інфраструктурі практично на всю глибину театру воєнних дій на морі з високою ефективністю та мінімальним ризиком для особового складу;

завдавати противнику масованих раптових ударів по об’єктах критичної інфраструктури, важливих комунікаціях без застосування дорогих в експлуатації та виробництві ракет та пілотованої авіації.

Цей перелік переваг є неповним і, без сумніву, буде змінюватися, розширюючи спектр ефективного застосування. Звісно, що на полі бою противник шукатиме шляхи захисту й намагатиметься взяти ініціативу в свої руки. Тому з розвитком спроможностей ударних систем, у тому числі й безпілотних, вкрай необхідне удосконалення систем захисту і протидії. Отже, для опануванням нових форм і способів, Силам оборони необхідно створити абсолютно нову державну систему технологічного переозброєння, до якої належатимуть підсистеми:

       розробки та наукового супроводу;

       виробництва та обслуговування;

       підготовки персоналу та узагальнення бойового досвіду;

       застосування військ (сил)

       гнучкого фінансування;

       логістики.

Імовірніше за все, кожна з підсистем у подальшому потребуватиме окремого дослідження й розвитку, але вже нині з упевненістю можна сказати, що система має бути цілісною та водночас гнучкою як до суб’єктів, які можуть залучатися, так і щодо фінансування та зміни виробництва.

Безперечно, усе це потребуватиме часу, але саме час є визначальним.

З урахуванням вже фактично існуючої системи застосування, знайдених технічних рішеннях та вже створеної системи управління і набутого досвіду, а також за поглядами партнерів у сучасних умовах, створення такої системи з необхідним обсягом виробництва, може тривати до п’яти місяців. Зазначений термін обумовлений необхідністю створення відповідних організаційних структур та їхнього комплектування, підготовки персоналу, ресурсного забезпечення, створення необхідної інфраструктури, логістики та розроблення доктринальної бази.

Зважаючи на це, у 2024 році нам потрібно основні зусилля зосередити на:

створенні системи забезпечення Сил оборони високотехнологічними засобами;

впровадженні нової філософії підготовки та ведення воєнних дій з урахуванням обмежень;

як наслідок, у найкоротші терміни опанувати нові спроможності до ведення бойових дій.

Отже, ми ведемо мову, що в сучасних умовах Збройні Сили України разом із іншими складовими сил оборони Держави, володіють спроможностями, які дозволяють не тільки знищувати ворога, а й забезпечують існування самої державності. Тому вкрай необхідно скористатися можливостями, наданими новими умовами війни, для максимального накопичення новітнього бойового потенціалу, який дозволить меншими ресурсами завдавати супротивнику максимального урону, зупинити агресію і убезпечити від неї Україну в майбутньому.

ЗСУ

Dailylviv.com

До теми

21:42 2 квітня 2024 р.

Хто очолить розвал рф

Перемога в російсько-українській війні можлива тільки після дезінтеграції й розвалу російської федерації. Але щоб перемогти ворога — його потрібно знати, вивчати, розуміти його слабкі місця.

Рубрика: Політика

  • 0
  • 1

21:16 17 грудня 2023 р.

Європа проти росії. Без США

Західні аналітики пишуть про шкідливість зневіри через патову ситуацію на полі бою, міцність ядерного стримування, необхідність підготовки Європи до конфлікту з росією і уроки воєн у Газі та Україні.

Рубрика: Політика

  • 0
  • 8

10:21 7 грудня 2023 р.

Чому дехто у Вашингтоні закликає Україну йти на перемовини з Росією

Минулого літа професор Купчан у складі групи колишніх високопосадовців нацбезпеки США брав участь у таємних переговорах з росіянами, включно з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим.

Рубрика: Політика

  • 0
  • 38